У Роздільнянському районі є багато сімей, які заслуговують на глибоку пошану та гідні того, щоб про них знали, на них рівнялись, про них говорили. Сьогодні хочеться розповісти про одну з таких сімей. На території Лиманської селищної ради проживає родина Олени Грибенюк та Ігоря Шликова. Історія родини почалась у 2011 році. Сталось так, що Олена та Ігор внаслідок страшної хвороби втратили рідну доньку. Родина дуже сумувала за дочкою і чоловік запропонував дружині подарувати родину та величезну кількість нерозтраченої любові дитині, позбавленій батьківської любові та піклування. Зібравши всі необхідні документи, Олена пройшла курси підготовки опікунів/піклувальників в Одеському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, отримала рекомендацію.
У 2011 році в родині з’явився Максим, якому на той час було 1,5 року. Через деякий час виявилось, що у Максима є старший братик Сергій. Родина забрала під опіку і Сергія, якому на той час було 7 років. Час йшов, діти підростали, батьківської любові було настільки багато, що Олена разом із чоловіком почала думати про те, щоб взяти під опіку ще дитину. Родина дуже мріяла про дівчинку. Так, у 2013 році з’явилась Лідочка 3 рочків та її молодший братик Василь.
Враховуючи досвід Олени у вихованні дітей, а також специфіку її роботи (працює в Одеському обласному психоневрологічному диспансері), у 2020 році Служба у справах дітей запропонувала прийняти в родину ще одного хлопчину з непростою долею. Він потрапив до притулку із жахливих умов, з інвалідністю, із затримкою розвитку, агресивною поведінкою. Олена вирішила, що батьківської любові, терпіння та знань вистачить. Так у родині з’явився восьмирічний Стас, позбавлений батьківського піклування. Крок був непростий, але на даний час, дитина дуже змінилась. Зі Стасиком потрібно працювати довго та терпляче, це складна дитинка з непростою долею, але родина справляється з вихованням завдяки любові, терпінню, підтримці, батьківському теплу та бажанню виростити, насамперед, щасливу людину. Стас навчається індивідуально, навчається із задоволенням, гарно співає, займається футболом, дзюдо.
Олена та Ігор остаточно зрозуміли, що їх шлях – присвятити себе вихованню дітей. Навіть сьогодні, в страшний час, коли наша країна знаходиться в стані війни, їх нічого не злякало і не зупинило бажання охопити батьківським теплом ще дітей, позбавлених люблячої родини. В минулому році Олена та Ігор дізнались про п’ятьох дітей, позбавлених батьківського піклування. Наймолодший трирічний Михайлик перебував у Будинку дитини на території України, а його четверо братів і сестер перебували в притулку для дітей та були вивезені в евакуацію за кордон . Олена та Ігор розпочали збирати необхідні документи для влаштування дітей. Михайлика влаштували під опіку Олени в 2022 році. І цілий рік чекали повернення з-за кордону (евакуації) старших братиків та сестер хлопчика: Аріни, Олега, Дмитра та Діани. Батьки постійно організовували онлайн спілкування Михайлика з братами та сестрами, та самі поступово знайомились з дітьми і налагоджували стосунки. В травні 2023 року дітей було влаштовано під опіку Олени та, щойно з’явилась змога, їх повернули з-за кордону в родину, яка дуже чекала на їх повернення.
В сім’ї завжди панує порозуміння, взаємодопомога, дружба, стосунки між членами сім’ї теплі, тісні, доброзичливі, довірливі. Не всі діти в родині мають гарне здоров’я, але батьківська любов та наполегливість творять дива. Олена дуже відповідально ставиться до виконання батьківських обов’язків, разом з чоловіком створили справжню сімейну атмосферу, де кожна дитина відчуває себе улюбленою та особливою. Велику увагу батьки приділяють вихованню, здоровому способу життя, на особливому контролі – навчання дітей, їх участь у різноманітних гуртках. Всі діти в родині відвідують Школу мистецтв, Стас займається вокалом. Ліда закінчила курси манікюру, педикюру, перукаря, всі хлопці захоплюються футболом та дзюдо, дівчата також займаються дзюдо. Олена Олексіївна залучає дітей до домашньої праці, поступово та ненав’язливо готує дітей до дорослого життя.
На даний час найдоросліший Сергій вже досяг повноліття, закінчив військовий ліцей. Також він здобув професію автомеханіка та зварника. Сьогодні хлопець навчається за контрактом в Одеській академії будівництва на II курсі. Його майбутня професія – інженер з будівництва доріг та аеродромів. У цьому році Ліда вступила до Подільського медичного коледжу, здобуває професію медичної сестри. На сьогоднішній день у родини Олени та Ігоря виховується під опікою та піклуванням 9 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Всі діти, потрапляючи до їхньої родини, отримали те, чого були позбавлені, а саме, батьківської любові, тепла, порозуміння, уваги, підтримки, та головне – сім’ю, якій вони потрібні. У такий тяжкий час родина не втрачає надії на краще майбутнє, вірить у нашу перемогу та мріє дати цим дітям все те, чого вони потребують.
